Соціалізація дітей середнього шкільного віку
Соціалізація - процес і результат засвоєння і подальшого активного відтворення індивідом соціального досвіду. Процес соціалізації нерозривно пов'язаний із спілкуванням та спільною діяльністю людей.
Сутність соціалізації полягає в поєднанні пристосування і відособлення людини в умовах конкретного суспільства.
У будь-якому суспільстві соціалізація людини має особливості на різних етапах. У найзагальнішому вигляді етапи соціалізації можна співвіднести з віковою періодизацією життя людини.
Період навчання у середній школі характеризується більш інформаційно насиченм та функціонально різноманітним змістом соціалізаційної робти з учнями. У цей період завершується цикл засвоєння необхідних базових знань для їх спеціалізації або поглиблення розвитку набувають навички соціальної поведінки, набуті у молодшій школі. Набирають форм звичаєвості та саморегуляції значна кількість суто побутових та організаційних учнівських форм поведінки. Більше уваги приділяють засвоєнню засадових сутнісних моментів суспільного співжиття – ознайомленню з економічним, політичним, правовим, виробничим, екологічним та іншими його аспектами, а певною мірою і їх засвоєнню. Збільшується самостійність та заохочується ініціатива учнів у присвоєнні про соціальних навичок поведінки. На межі середньої та старшої школи настає важливий період, коли набуті знання дозволяють учневі перейти від переважно адаптивних форм соціалазіації до активного формування власного “Я-образу”, проектування власного соціального майбутнього, не тільки засвоєння, а й творення особистої соціальної ситуації.
Соціалізацій та робота з підлітками вимагає таких підходів, за яких максимально використовувався б характерний для цього віку потяг до самостійності, нестандартності поведінки як форми утвердження індивідуальних та соціальних виявів власного “Я”. Тому в цей період доцільним є застосування методу учнівських проектів, використання неформальних та позашкільних молодіжний об’єднань, молодіжного дозвілля у навчальних та соціалізаційних цілях. Учневі потрібно надати максимальних можливостей “вийти за межі” школи, не полишаючи її, і він обов’язково “повернеться”, збагачений досвідом і свідомий необхідності набуття додаткових знань як засобу для підвищення та утвердження особистого соціального статусу. Застосування різноманітних форм учнівського самоврядування, індивідуально адаптованого навчання, профорієнтаційна робота, залучення громади, батьків, підприємців, органів місцевої влади та інших зацікавлених суб’єктів до взаємодії із школою на цьому етапі соціалізації учнів є не тільки бажаним, а й абсолютно необхідними формами роботи.
Провідними різновидами соціалізуючої діяльності у цей час є навчання та практична дія.
Рекомендації
1. Дитина повинна бути впевнена, що на вас можна покластися. Довіра здобувається тільки тоді, коли дитина знає: я можу покластися на моїх батьків, я знаю, що вони скажуть і зроблять. Пізніше він не буде ставитися до людей з недовірою. Він зможе бути щирим у любові.
2. Подаруйте дитині почуття впевненості. Всі діти часом не слухаються батьків, щось ламають або розбивають. Зрозуміло, що батькам доводиться іноді лаяти і карати дітей. Не треба згадувати минулі гріхи дитини, це тільки образить і, можливо, навіть ранить його. Говоріть завжди про конкретну справу. Багато батьків не розуміють, що вони занадто багато бурчать, чіпляються по дрібницях і майже ніколи не хвалять дитини.
3. Навчіть дитину бути людяним. Звучить банально, але це так: хорошу поведінку, вихованість і прихильність до людей - це ключ до сердець оточуючих. Така поведінка допомагає знайти друзів, які так потрібні людині в житті.
4. Доведіть дитині, що поганий мир краще доброї сварки. Скажімо, діти затіяли невелику сварку. Не треба кожен раз втручатися. Дайте їм самим розібратися в конфлікті. Краще частіше розповідайте дитині про спірних ситуаціях, що закінчилися миром, як би ви самі поступили в тому чи іншому випадку, як уникнути насильства, як залишатися друзями. Від цього багато в чому залежить успіх в школі, в професії, в житті.
5. Підтримуйте в дитині оптимізм. Кожна дитина народжується оптимістом. Правда, він ще малий, тому за що б не взявся, нічого не виходить відразу. Але невдачі не зупиняють дітей. Постарайтеся, щоб дитина не втратив цього чудесного якості. Отже, хваліть його побільше!
6. Виховуйте в дитині почуття відповідальності. Це одна з головних цілей виховання. Людина твердо повинен знати, що добре, а що погано.
7. Не забувайте про веселощі в сім'ї. Звичайно, життя складається не з одних радощів. Незважаючи на це, дитині потрібна добра, весела атмосфера в сім'ї. Батьки повинні подбати про те, щоб і їм самим, і дітям будинку було добре.
8. Стимулюючи активність дитини, не забувайте, що йому потрібен і спокій. Будь-якій дитині потрібні активні ігри, рух, спілкування. Це необхідно для фізичного, розумового та духовного розвитку дитини. Але періодично йому потрібно побути на самоті, у спокої і тиші.
9. Зростайте дитину фізично здоровим. Коли дитина почне усвідомлювати силу, закладену природою в його тілі, він стане більш впевненим у собі і в своєму майбутньому. Тому не бійтеся, якщо діти, наприклад, поб'ються або, скажімо, залізуть на паркан. Вони знаходять фізичне і духовне задоволення в баловстві - їм потрібно побіситися, побігати, попотіти. Самі знаєте, коли по-справжньому попрацюєш, проходить і зневіра, і поганий настрій. Мабуть, і батькам не завадить попустувати разом з дітьми - побігати, пострибати, пограти.
РАЗВИТИЕ ОБЩЕНИЯ СО СВЕРСТНИКАМИ
Отрочество — период, когда потребность в общении со сверстниками становится одной из центральных потребностей подростка. И хотя желание общаться со сверстниками, стремление иметь друзей отмечались и раньше, сейчас эта потребность приобретает новое качество — и по содержанию, и по формам выражения, и по роли, которую она начинает играть во внутренней жизни подростка — в его переживаниях, мыслях. Соответственно усиливается значение общения со сверстниками для психического развития подростка. Особенно усиливается стремление к общению со сверстниками и влияние последних на развитие подростка в 12—13-летнем возрасте.
ФОРМИРОВАНИЕ ИНТЕРЕСА К СЕБЕ РАЗВИТИЕ САМООЦЕНКИ, ЧУВСТВА СОБСТВЕННОГО ДОСТОИНСТВА
